Ліцей - історія становлення

Історія Зіньківського професійного аграрного ліцею бере свій початок з 1944 року, коли було видано наказ Полтавського управління трудових резервів про відкриття у нашому місті ремісничого училища.

Ще гриміла війна, коли 20 жовтня 1944 року до навчання в щойноствореному ремісничому училищі приступили групи юнаків по спеціальностях: механіки, слюсарі, ковалі, електрики, трактористи.

1954 рік - Зіньківське ремісниче училище реорганізоване в училище механізації сільського господарства №7.

Славною сторінкою в історії училища є і самовіддана праця учнів та майстрів виробничого навчання на піднятті цілинних і перелогових земель.

Чотири роки поспіль 100-150 учнів разом з майстрами виробничого навчання від'їздили в степи Казахстану.

1963 рік - училище реорганізоване в сільське професійно-технічне училище №1.

1969 рік - -подали заяви про вступ до училища 83 дівчини, які відгукнулися на заклик: "Дівчата - на трактор", трактористки колгоспу "Більшовик", Героя Соціалістичної Праці Г.Д.Леонової.

1976 рік - учні почали здобувати середню освіту - училище стало середнім.

1984 рік - Зіньківське сільське середнє професійно-технічне училище №1 реорганізоване в СПТУ №41

1986 рік - на навчання приїхали учні з Монгольської Народної Республіки, які опанували професію електромонтера.

Періодом інтенсивного зростання стали 2000-2003 роки. Колектив навчального закладу багато працював над оновленням матеріально-технічної бази, розширення контингенту учнів, покращенням якості навчання.

2003 рік - училище реорганізоване в Зіньківський професійний аграрний ліцей.

2005 рік - ліцей пройшов ліцензування і акредитацію всіх п'яти спеціальностей.

Протягом 2006-2010 років інженерно-педагогічний колектив ліцею працював над покращенням матеріально-технічної бази, створення належних умов для навчання і творчого розвитку наших учнів.

 

 

Видатні постаті України, які навчалися в Зінківському професійному аграрному ліцеї

      Олександр Григорович Коросташов (випускник Зінківського училища 

механізації с/г № 7  (1959-1960 р.р.)  

спеціальність «Тракторист-машиніст») - визнаний аграрій Полтавщини, голова

правління сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» 

Котелевського району, Полтавської області, заслужений працівник сільського 

господарства України, голова постійної комісії обласної ради з питань 

агропромислового комплексу, земельних відносин та соціального розвитку села, 

почесний професор Полтавської державної аграрної академії, нагороджений 

відзнакою Президента України орденом « За заслуги» ІІІ ступеня та 

орденом Миколи Чудотворця з викарбуваними словами: «За примноження добра на 

Землі».

  

         Григір Тютюнник 

(випускник Зінківського РУ  (1944  -  1945 

р.р.) – член спілки письменників України. Багато написано ним – про дітей або  

для дітей, яких він любив по особливому ніжно.  улюблений жанр Г.Тютюнника – 

оповідання. Повісті «Вогник далеко в степу», «Облога», «Климко» - 

автобіографічні. Прекрасно, талановито митець інсценував уривки зі своїх  

творів, чудово декламував і розповідав, бо мав акторське обдарування. У 1989 

році двотомник його оповідань, повістей і казок для дітей відзначений премією  

ім. Тараса Шевченка.

   Тетяна Дмитрівна Ковалик (випускниця Зіньківського  СПТУ № 1 (1969р.)  - відгукнулася на заклик «Дівчата  -  на трактор», закінчила 6-місячні курси, працювала на тракторі, в колгоспі ім. Чапаєва, і перша в районі нагороджена орденами Трудової Слави І, ІІ та ІІІ ступенів.

    Михайло Григорович Костенко (випускник Зіньківського СПТУ № 1 (1969-1970р.р.) – працював водієм в колгоспі ім. Чапаєва, нагороджений орденом Трудової Слави ІІІ ступеня.

 

   Григорій  Миколайович Сластьон (випускник Зіньківського училища механізації с/г  № 7 (1957 – 1958р.р) – працював трактористом колгоспу ім. Чапаєва. За доблесну працю нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та орденом «Знак Пошани».

   Василь Спиридонович Нестеренко (випускник Зіньківського училища механізації с/г №7 (1957 – 1958р.р.) – працював комбайнером, згодом інженером-механіком СБК «Степ». За добросовісну працю нагороджений медаллю за доблесну працю, медаллю за трудову відзнаку, нагрудним знаком ЦК ВЛКСМ, великою срібною медаллю учасника Всеукраїнської с/г виставки в Москві.

   Іван Олександрович Дорошенко (випускник Зіньківського училища механізації с/г №7(1954 – 1955р.р.) – майстер високих урожаїв, тракторист, комбайнер СБК «Степ», нагороджений орденом Трудової Слави ІІІ ступеня.

 

   Дмитро Дмитрович Яцик (випускник Зіньківського училища механізації с/г № 7 (1962 –1963р.р.) – комбайнер СБК «Степ», нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

   Іван Олександрович Маловічко (випускник Зінківського РУ  (1949-1950 р.р.) – тракторист колгоспу ім. Фрунзе, нагороджений орденом «Знак пошани».

 

   Ганна Іванівна Маловічко (випускниця Зінківського РУ  (1949- 1950 р.р.) – трактористка колгоспу ім. Фрунзе, нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.

   Григорій Андрійович Шкурпела (випускник Зіньківського училища механізації с/г № 7 (1961– 1962р.р.) – працював механізатором в колгоспі «Маяк», нагороджений орденом Трудової Слави ІІІ ступеня.

   Євдокія Іванівна Роман (випускниця Зіньківського  СПТУ № 1 (1969р.)відгукнулася на заклик «Дівчата -  на трактор», закінчила 6-місячні курси, працювала на тракторі в колгоспі «Маяк». За трудові досягнення нагороджена медаллю за трудову відзнаку.

   Олексій Радіонович Мороховець (випускник Зіньківського училища механізації с/г №7 (1961 – 1962р.р.) – працював механізатором, згодом ланковим в колгоспі «Промінь», нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

   Микола Петрович Авраменко (випускник Зіньківського училища механізації с/г №7 (1960 – 1961р.р.) – працював механізатором в колгоспі ім. Енгельса, нагороджений орденом «Знак Пошани» та  медаллю за доблесну працю.

   Василь Кирилович Бутаков (випускник Зіньківського  СПТУ № 41 ( 1973 – 1974р.р.) – працював трактористом в колгоспі ім. Енгельса, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

   Василь Іванович Дригоза (випускник училища механізації с/г № 7 (1953 – 1954р.р.) – потомственний  хлібороб , голова сільської ради, заступник голови колгоспу ім. Енгельса, керівник радгоспу та КСП «Жовтень», де вирощено один з найбільших садів України. Людина виняткової працьовитості, енергійний і діловий керівник. Нагороджений орденом «Знак Пошани» та медаллю за доблесну працю.